Доки МВС розкручує справу "чорних трансплантологів", хворі не дочекаються на допомогу хірургів

Столичні хірурги Національного інституту хірургії і трансплантології, яких правоохоронці називають "чорними трансплантологами", докладно розповіли про обшуки, проведених у них на роботі та за місцем проживання. Хоч лікарі проходять у справі як свідки, співробітники МВС говорять про них, як про обвинувачених і винних.

 

Головними постраждалими внаслідок минулого тижня скандалу стануть хворі, які потребують пересадки нирки. Якщо хірургів Владислава Закордонця і Рубена Зограбьяна будуть і далі називати "чорними трансплантологами", вони не зможуть проводити операції через перенесений стрес. До речі, у Москві після аналогічного скандалу, який нічим не закінчився, протягом двох років лікарі не робили пересадки своїм пацієнтам. Скільки людей черещ це загинуло, ніхто не рахував... В Україні не набереться і десяти хірургів, які вміють виконувати пересадки нирок. У киян Владислава Закордонця і Рубена Зограбьяна найбільший досвід в нашій країні. Цей факт ще вчора вважався дуже важливим в кар'єрі лікарів, але в цих обставинах може обернутися проти них. 

 

У відділенні зараз хворих небагато - тільки ті, хто має потребу в постійному очищенні крові від шлаків. Операції поки не роблять - пора відпусток. За вісім місяців цього року було проведено 19 трансплантацій, у всіх випадках донорами нирок стали рідні хворих людей. Кілька споріднених пар очікують пересадки. Ще близько сотні пацієнтів знаходяться в так званому листі очікування - у них немає рідних, які можуть віддати орган. І з кожним днем число хворих зростає. Чергова пересадка призначена на перші числа вересня. Чи відбудеться вона - невідомо. Самі хірурги поки не можуть відповісти на це питання. З лікарями, яких минулого тижня правоохоронці назвали "чорними", я зустрічалася в їх кабінетах. Всюди - на стільцях, столах, підлозі - лежать стопки паперів. Вони не були вилучені під час обшуку, але кожну з них ретельно переглянули. Хірурги намагаються все впорядкувати. 

 

"Обшук тривав майже добу - з 9.30 до семи ранку наступного дня" 

 

 

- У постанові ужгородського суду, яке нам зачитали перед обшуком в інституті, було сказано: у 2007 році оперувалися споріднена пара - племінник давав дядькові нирку, - відповідає завідувач відділенням хірургії і трансплантації нирки Національного інституту хірургії та трансплантології імені О. Шалімова Владислав Закордонець. - Як встановили правоохоронці, племінник нібито виявився не зовсім племінником або навіть зовсім не родичем ... Наскільки я зрозумів, можливо, донор щось не поділив з реципієнтом, підключилася міліція. І ми вмить стали "чорними трансплантологами". Але якщо документи, які нам надають перед операцією, викликають сумніви, пересадку ми не проводимо. 

 

- У якості кого ви проходите у цій справі? 

 

- В якості свідка. І я, і Рубен Зограбьян, і анестезіолог відділення, у якого теж проводили обшук вдома. Наскільки я знаю, на сьогоднішній день наш статус не змінився. Ніяких звинувачень нам не висували. 

 

 

- Ні. 

 

- На прес-конференції, яку 5 серпня проводили в Міністерстві внутрішніх справ, прозвучало, що операції з пересадки нирки проходили не тільки в Україні, але і в Азербайджані, Ізраїлі, Еквадорі, куди не раз вилітали і хірурги інституту Шалімова ... 

 

- Консультувати або оперувати в інших країнах наш закон не забороняє. 

 

 

- У лютому цього року в Ужгороді було заведено кримінальну справу, на підставі якого і винесено постанову про обшук. Нам його пред'явили 20 липня перед початком обшуку в інституті. Після того, як там вилучили все що можна, пройшли обшуки за місцем проживання і прописки лікарів. Почали близько десятої години ранку, а закінчили о сьомій ранку наступного дня. До речі, до цих пір ми всі не можемо зрозуміти: хіба проводять обшуки і вилучають особисті речі у людей, що фігурують у справі як свідки? 

 

 

- Документацію. Колись у мене у відділенні здавали аналізи моя сестра, племінник. Забрали навіть їхні результати. Не кажучи вже про комп'ютери, ноутбуки, флешки ... Закордонні паспорти теж вилучили. 

 

 

- На роботі, де в цей час теж працювали правоохоронці. Будинку знаходилася моя дружина. Ми живемо за містом, в приватному будинку. Туди на декількох машинах приїхали чоловік десять, якщо не більше. Були й бійці "Беркута". Все в бронежилетах, зі зброєю. Оточили будинок. Уявіть собі стан жінки, яка в цей час була одна. 

 

 

- Майже 180. Потім суму округлили. Звідки в мене ці гроші? Десять років тому я приїхав до Києва з Півночі. Мені доводилося крутитися, як багатьом у нашій країні. У нашій сім'ї була нерухомість, яку ми не так давно продали. Отримані гроші клали на депозити і знімали з них. Чомусь у нашому суспільстві побутує думка, що лікар повинен бути жебраком. А якщо у нього є якась нерухомість, - значить, нетрудові доходи, хабарі ... 

 

 

- Ніхто не питав, звідки у нас гроші. Всі документи були конфісковані. У мене навіть оригіналів зараз немає. У сейфі під час обшуку знаходилася сума, що залишилася від знятого депозитного вкладу. Знайшовши гроші, міліціонери зраділи: "Ось вони - кошти, отримані від незаконних пересадок нирок!" На прес-конференції прозвучало, що в банку в одного з докторів знайдено 300 тисяч! І до цієї суми додають ще й знайдену в сейфі ... Тобто гроші від продажу будинку вважають двічі! Зізнаюся, був би дуже радий, якщо б у мене на рахунках хоч щось було. До речі, незважаючи на гучні заяви, рахунки членів моєї сім'ї не блокують і не заарештовують. 

- Як все це перенесла дружина? 

 

- Вона в жаху. Озброєні люди погрожували, що пристрелять нашого пса, якщо його негайно не замкнуть. У нас вівчарка, правда, вона стає вірним другом будь-кому, хто заходить у двір. Дружина відразу закрила собаку в гаражі ... Переляканій жінці ніхто навіть не зачитав ухвалу суду. Мені подзвонили: "Скажіть дружині, щоб вона все відкривала і показувала". Але я наполіг на тому, щоб усе вилучали в моїй присутності. Приїхав додому відразу після обшуку на роботі - десь о четвертій пополудні. Близько четвертої ранку обшук у нас закінчився, і мене повезли на допит, який затягнувся до сьомої ранку. У загальній складності я майже добу перебував під постійним пресингом силових структур. 

 

- Я раніше і не здогадувався, що дворічна "Тойота RAV4" відноситься до елітних автомобілів. А у дружини "Форд Ф'южн", який вона купила в кредит п'ять років тому. Рубен Зограбьян їздить на "Деу-ЗАЗ", якій вже багато років. 

 

- До нас не раз приходили з силових структур. Але ніколи такого тиску не чинили. Всі документи, історії хвороб регулярно перевіряли, ксерокопіювали. Перевіряли і у зв'язку зі справою ізраїльського лікаря Михайла Зіса. До нас не виникало ніяких питань. 

 

 

- Паспорти, свідоцтва про народження. Якщо на операцію йдуть рідні брати чи сестри - свідоцтва про народження обох, завірені нотаріально. Подружжя повинне надати свідоцтво про шлюб. Жителі сільської місцевості надавали довідку, видану сільською радою. Але ви ж знаєте, що в нашій країні можна підробити будь-які документи так, що комар носа не підточить. І не наша робота - перевіряти, обманюють нас чи ні. Ми - лікарі, а не юристи або слідчі. У наші обов'язки не входить встановлювати справжність документів, які нам пред'являють. 

 

 

- Так, фактично це єдина узаконена можливість неспорідненого донорства. Але і тут для нас виникало безліч питань. За законом України, цивільний шлюб, у якому люди живуть більше півроку, прирівнюється до офіційного. І раптом хтось із подружжя захворів, а інший готовий віддати нирку. Як у цій ситуації бути лікарям? На підставі яких документів ми маємо погоджуватися на таку операцію? 

 

 

- У законі не сказано про те, як довго люди повинні перебувати у шлюбі, щоб їм дозволили віддавати один одному органи. 

 

 

- За вісім місяців цього року ми провели 19 споріднених пересадок нирок. Найчастіше донорами ставали батьки, брати, рідше - племінники, чоловік чи дружина. Всі пред'являли документи, що підтверджують родинні стосунки. Донор підписував згоду на вилучення у нього органу для подальшої трансплантації родичу. У мене таке враження, що зараз потрібно відволікти увагу людей від чогось більш важливого, що відбувається в країні. Ось і повідомили про гучну справу, пов'язаному з лікарями. 

 

 

- Близько сотні. У так званому листі очікування є люди, у яких немає родичів, готових віддати свій орган для пересадки, або вони не підходять за медичними показаннями. Таким хворим потрібен трупний орган. Ми проводимо дуже мало операцій порівняно навіть з Чехією - в цій країні, де всього 10 мільйонів населення, щорічно трансплантують нирку 449 хворим. Відтак в нашій країні з населенням 46 мільйонів таких пересадок треба робити в п'ять разів більше. А в нас добре, якщо проводимо хоч 100 операцій на рік. На тлі останніх подій, думаю, їх стане ще менше. 

 

 

- Практично щодня. Ми не ведемо з такими людьми розмов, не даємо їм контактних телефонів пацієнтів. І я вважаю, що цих людей не можна називати потерпілими, як роблять правоохоронці. Вони ж підробляють документи і вводять лікарів в оману з приводу своєї спорідненості з хворим, за свої нирки отримують по 10 тисяч доларів, про що нібито відкрито заявляють. Це справа чудово ілюструє прислів'я: закон що дишло, куди повернеш, туди й вийшло. Сьогодні вони проходять як потерпілі, але, якщо зафіксований факт "купівлі-продажу", завтра можуть стати співучасниками. Адже в Кримінальному кодексі України є стаття про те, що продавець, покупець і ті, хто допомагають у цьому процесі, несуть відповідальність. 

 

 

- Ми готові зустрітися і поговорити з кожним з них, - відповідає Владислав Закордонець. - До нас вони приходили як родичі наших хворих. Антоніна, розповідь якої опублікували багато видань, згідно зі свідоцтвом про шлюб, є дружиною одного з пацієнтів. Вона підійшла чоловікові в якості донора, і ми зробили пересадку. Документи були підробленими? Значить, вона розуміла, що йде на незаконну справу. Ще раз повторюю: лікарі не встановлюють достовірність документів. 

- Крім посередників, які знаходили потенційних донорів і реципієнтів, правоохоронці згадали ще й ізраїльського професора, який керував усім процесом. Ви знаєте таку людину? 

 

- Мене запитували, чи знайомий я з ізраїльським професором Закі Шапіро. Звичайно, я його знаю. Спільнота трансплантологів не така вже і велика, кожному фахівцю ця людина знайома. Ми не раз зустрічалися на міжнародних конференціях. Як я можу його не знати? 

 

- Поняття не маю. У Рубена Овакімовіча в домашньому комп'ютері зберігався текст його дисертації. Він не може тепер з нею працювати. 

 

 

- У світі існують міждержавні Трансплантаційні об'єднання, одне з найвідоміших - "Євротрансплант", - продовжує завідувач відділом хірургії та пересадки нирки Рубен Зограбьян. - І якщо нирка людини, яка загинула в Австрії, підходить хворому з Голландії, її доставлять в клініку на літаку. Але про це будуть знати всі служби. Вони забезпечать так званий зелений коридор. Більше того, орган не перевозять в пасажирському літаку - виділяється спеціальний медичний транспорт. А тепер уявіть: вилучена нирка повинна знаходитися в спеціальному розчині, в холодильнику. І ось доктор з таким контейнером без відповідних документів намагається пройти митницю і паспортний контроль в українському аеропорту. Хіба це можна зробити непомітно? Крім того, вилучений орган повинен бути включений в організм іншої людини протягом доби, інакше він не почне працювати ніколи. Підрахуйте час: операція з вилучення органу, дорога в аеропорт, проходження всіх служб, переліт, проходження митного контролю в іншій країні, дорога до клініки ... Орган, який так довго "подорожує", пересаджувати не має сенсу. 

 

P.S. Два роки тому "міжнародну групу чорних трансплантологів" викрили в Донецькому траснплантаціонном центрі. У пресі було багато публікацій, а потім все стихло. Правоохоронці більше до теми не поверталися. Лікарі продовжили працювати. Тоді ж головний трансплантолог Донецької області Віктор Денисов висловив припущення: "Я вважаю, навіть переконаний, що скандал замовили ізраїльські клініки, які надають послуги з пересадки нирок". Якщо через кримінальні справи, жахливі звинувачення, галас у пресі, недовіру з боку людей українські лікарі перестануть робити пересадки, пацієнти змушені будуть шукати допомогу за кордоном і платити більше 200 тисяч доларів ізраїльським і європейським клінікам.

 

Віолетта Кіртока "ФАКТИ" 

постійна адреса статті